Вони – не діти, з
особливими потребами, вони – особистості, не схожі на всіх інших
і необхідні
суспільству.
Соціальна
реабілітація осіб з особливими освітніми потребами - мета спеціальної освіти.
Досягнення цієї мети на науково-педагогічному рівні потребує створення нових
освітніх стандартів, відповідних корекційно -методичних засобів, нової
структурної організації, розробки чітких нормативів для системи соціальної
реабілітації на всіх етапах навчання і розвитку школярів . Лише своєчасне
розв’язання всіх цих складних проблем забезпечить оптимальні умови навчання і
виховання аномальних дітей з тим, щоб сприяти найкращій їх підготовці до
самостійного активного суспільного життя.
Система реабілітації дітей, які потребують корекції фізичного та
(або) розумового розвитку, має забезпечити комплексність і неперервність
медичної, психолого-педагогічної, трудової, фізичної, соціальної реабілітації
для створення оптимальних умов їх фізичного, психічного, інтелектуального
розвитку.
Психологічна реабілітація
спрямована на корекцію та розвиток психічних функцій, особистості в цілому,
створення оптимальних умов для подальшого становлення кожної дитини як
особистості в процесі засвоєння цінностей та пристосування до вимог та
критеріїв суспільства.
Соціальна реабілітація передбачає
прилучення особистості до повсякденної життєдіяльності, включення в соціальні
відносини на основі відновлення психічних функцій і комунікативних
здібностей, культурну самореалізацію
особистості, її активну роботу над своєю соціальною досконалістю. Якими б
сприятливими не були умови реабілітації, її результати залежать від активності
самої особистості. Процес соціалізації розумово відсталих дітей складний і
довготривалий, успішність якого залежить від рівня сформованості життєво
необхідних знань, умінь і навичок, більша частка яких формується у спеціальній
школі. Особливості розумово відсталих дітей обмежують можливості їх
соціалізації та суспільної адаптації. Вони зумовлюють і зниження рівня та
характер вимог до їхньої освіченості. Відтак спеціальна школа зорієнтована на
максимальний розвиток у дитини її загальних соціально – адаптаційних
можливостей, її обізнаності, практичну і психологічну підготовку до
життєдіяльності в суспільстві. Цьому сприяє
освіта, трудова підготовка, корекція розвитку.
Спеціальна загальноосвітня школа
для дітей,які потребують корекції
фізичного та (або) розумового
розвитку забезпечує
реалізацію права школярів
на здобуття повної загальної середньої освіти та здійснює
заходи з реабілітації. Навчально-виховний
процес учнів (вихованців) у спеціальній школі здійснюється
з урахуванням особливостей
психічного та фізичного розвитку за змістом,
формами і методами їх навчання,
відповідного режиму дня, що
забезпечує системність
навчально-виховної,
корекційно - розвиткової, лікувально-профілактичної роботи,
реабілітаційних заходів. Навчання у спеціальній школі має цілісний підхід до підростаючої особистості,
однаковою мірою забезпечуючи її інтелектуальний та соціальний розвиток.
Послідовність навчання передбачає
створення умов для формування здібностей, що визначають рівень соціальної
орієнтованості:
1.Здатність до спілкування -
це вміння встановлювати контакти з людьми
шляхом сприйняття,
переробки і передачі інформації, уміння
вести діалог, співпрацювати, поважати
інших, виявляти турботу, чуйність, доброзичливість.
2. Здатність
контролювати свою поведінку передбачає знання власних психологічних
особливостей, усвідомлення свого емоційного стану і здатність у будь-яких
обставин до адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових норм.
3. Здатність
планувати свою життєдіяльність включає визначення життєвих перспектив, вміння
використовувати алгоритм планування для досягнення поставлених цілей.
4. Здатність
реалізовувати свої плани заснована в першу чергу на застосуванні ресурсів у
діяльності, на цілеспрямованості і розвинених вольових якостях .
В умовах подальшого вдосконалення навчально
– виховного процесу в спеціальній школі трудове навчання ( технології) і
виховання розумово відсталих учнів відграє все більшу роль у всебічному
розвитку школярів.
Досягти успіхів у трудовому навчанні й
вихованні учнів можна тільки тоді, коли:
·
в процесі діяльності створені умови для подолання психо – фізичних недоліків школярів, розвитку
особистості;
·
в ході вивчення загальноосвітніх
дисциплін, трудового виховання і навчання проводиться цілеспрямована робота по
організації їх трудової діяльності, усвідомленню мети й характеру праці, умов
її виконання;
·
забезпечується моральне виховання,
розвиток емоційно – вольової сфери, виховання свідомої поведінки;
·
в процесі виконання трудових
завдань розвивається моторика,
координованість рухів, пізнавальні процеси;
·
забезпечується охоронно –
педагогічний режим.
Психологічна підготовка учнів спеціальної
школи до самостійного життя і праці здійснюється під час вивчення загальноосвітніх
дисциплін, занять у шкільних майстернях, в ході різноманітних позакласних
заходів, що мають трудову спрямованість.
На сучасному етапі розвитку суспільства
важливою проблемою є пошук нових форм підготовки дітей з проблемами у
психофізичному розвитку до активного життя, оптимізація процесів їх адаптації
та соціалізації. Особливе місце в
соціально – адаптаційній підготовці дітей – олігофренів до самостійної
життєдіяльності відводиться їхній трудовій підготовці, яка здійснюється
передусім завдяки вивченню освітньої галузі «Технології». Трудове навчання і
виховання в спеціальній школі - основа всієї навчально-виховної і корекційної
роботи, посідає провідне місце і
здійснюється в різноманітних формах( ручна праця, самообслуговування,
суспільно – корисна праця, трудова , продуктивна).
В умовах спеціально організованого навчання,
трудове виховання учнів розглядається як важливий засіб корекції, розвитку і
формування особистості розумово відсталих учнів, підготовки їх до трудової
діяльності після закінчення школи.
Трудове навчання і виховання в спеціальній
школі ефективно використовуються для формування в учнів таких важливих якостей
особистості, як уміння працювати в колективі (враховувати інтереси його членів,
узгоджувати їх з власними інтересами), уміння керувати собою в процесі праці.
У процесі занять на уроках трудового
навчання ( технології) слід формувати у школярів навички загальної культури і
культури праці, що виявляються у плануванні й
організації роботи, виконанні, бережливому ставленні до інструментів,
матеріалів, обладнання, а також у зовнішньому вигляді та взаємовідносинах
учнів. Під час виконання трудових завдань створюються можливості для корекції
психофізичних недоліків, вад пізнавальної діяльності і різнобічного розвитку особистості.
Правильно
організована трудова діяльність, формування життєвих компетентностей дає можливість учням спеціальної школи
досягти такого рівня психологічної, практичної й соціальної підготовки, який
допомагає їм стати на шлях самостійного життя і праці. Для дітей з особливими
освітніми потребами дуже важливо володіти тими компетентностями, які стануть
помічниками в самостійному житті і в першу чергу це ті соціальні,
комунікативні й полікультурні уміння і
навички, без яких жодна людина не може пристосуватися до життя в суспільстві,
тобто це формування життєво необхідних компетентностей, які допоможуть їм
активно пристосовуватися до соціального середовища. Таким чином, формування в учнів спеціальних шкіл життєво
важливих компетентностей сприятиме їх соціальній адаптації, підготовці дітей з
вадами інтелектуального розвитку до самостійного життя в суспільстві. Для
визначення профілю трудової підготовки членами шкільної психолого- медико –
педагогічної комісії проводиться діагностика нахилів учнів з урахуванням їх
потенційних можливостей, вибір профілю трудового навчання. Трудова підготовка
учнів здійснюється на базі шкільних майстерень, які укомплектовані необхідним
обладнанням , матеріалами і пристосуваннями за
профілями : квітникарство, слюсарна справа, столярна справа, швацька справа тощо.
Особливу увагу слід
приділяти вихованню в учнів
відповідальності у виборі майбутньої професії. Така робота проводиться
індивідуально з учнями та батьками. У роботі з батьками важливо звернути увагу
на психофізичні особливості, стан здоров’я дитини, успіхи у навчанні, невдачі у
трудовій діяльності. Необхідно готувати батьків до вибору шляхів соціально –
трудової адаптації учня на основі обраної професії, вказувати на вироблення
єдиних вимог до професійної підготовки та пошуку ефективних засобів виховного
впливу на дитину. Важливим компонентом виховання розумово відсталих дітей є
формування у них стійких професійних інтересів.
Професійний інтерес – це потяг особистості
до конкретної професії , який виявляється в оволодінні практичними навичками й
уміннями, у набутті знань до професії, у розумінні її змісту, ролі і місця в
житті суспільства. У
формуванні професійних інтересів учнів значна роль відводиться навчальній та
художній літературі, засобам масової інформації, екскурсіям , зустрічам з
представниками різних професій, позакласній роботі спільно з міськими центрами
зайнятості населення, спільній роботі з професійними навчальними закладами для
дітей з особливими потребами тощо.
Школа повинна оптимально використовувати
навчальний час для поліпшення трудового виховання, максимально використовувати
можливості базових підприємств з метою організації проходження практики учнями,
що дає змогу вдосконалення змісту праці, форм її організації, практичної,
психологічної й соціальної підготовки учнів до самостійної трудової
діяльності.
Зв’язок між загальноосвітніми предметами ,
трудовим навчанням і вихованням, позакласними виховними заходами
взаємозумовлений. Оволодівши певною системою технологічних знань з того чи
іншого виду праці, набувши навичок і умінь у виконанні трудових операцій, учні
виявляють більшу самостійність у праці, із захопленням включаються у
колективні трудові процеси. Такі якості
особистості учнів, як організованість, діловитість, дисциплінованість,
цілеспрямованість, сприяють вихованню потреби у здійсненні трудових завдань,
які не захоплюють учня ні за змістом, ні за способами їх виконання, але є
важливими , суспільно необхідними колективу. Формування особистості, у якої нероздільні
світогляд і мораль, знання і переконання, слово і діло, вимогливість і
критичність можливе лише за умови комплексного розв’язання виховних завдань.
Комплексність виховання передбачає єдність і взаємозв’язок напрямків
педагогічної роботи – її виховний, розвивальний і корекційний характер. Успішна
підготовка учнів до праці залежить від правильного розуміння педагогами ролі і
значення фізичної праці у формуванні особистості і корекції вад психофізичного
розвитку учнів з особливими потребами. Тільки при врахуванні індивідуальних і
типологічних особливостей та корекції властивих їм недоліків створюються
можливості для виховання позитивного ставлення
і готовності до праці.
Немає коментарів:
Дописати коментар