Незважаючи
на значний прогрес у нашій країні щодо визначення фахівцями діагнозу „розлади
аутичного спектра”, на недостатньому рівні й досі лишається як
корекційно-розвивальна, так і навчальна робота з дітьми цієї категорії, через
що не розкриваються їхні можливості і вони лишаються позбавленими перспектив
повноцінної життєдіяльності.
Скрипник Тетяна Вікторівна, зав.
лаб. корекції розвитку дітей з аутизмом Інституту спеціальної педагогіки НАПН
України, доктор психологічних наук у навчально
–методичному посібнику «Стандарти психолого-педагогічної допомоги дітям з
аутизмом» зазначає:
У
сучасній спеціальній педагогіці встановлено технології втручання, розвитку та
навчання аутичних дітей, ефективність яких науково доведена. Серед них:
◖ Поведінковий пакет (Behavioral
Package);
◖ Стратегія „Розвиток спільної уваги” (Joint Attention Intervention);
◖ Моделювання (Modeling);
◖ Натуралістичні (природні) стратегії навчання (Naturalistic Teaching Strategies);
◖ Стратегія „Навчання з однолітками” (Peer Training Package);
◖ Навчання опорним (базовим) реакціям (Pivotal Response Treatment, PRT);
◖ Структуроване навчання з опорою
на візуальну підтримку (елементи Програми TEACCH);
◖ Стратегія „Керування власною поведінкою, самокерування” (Self-management);
◖ Стратегія „Соціальні історії” (Story-based Intervention Package);
◖ Комунікативна
система обміну зображеннями (Picture Exchange Communication System (PECS) та ін.
Представлю детальнішій опис певних стратегій.
Поведінковий пакет
„Поведінковий
пакет” базується, передусім, на навчальній стратегії під назвою Прикладний аналіз
поведінки (Applied behavior analysis, ABA), що заснований на
принципах поведінкової психології та психотерапії. Робота за цим напрямом розпочинається
з визначення того, що відбувається в навколишньому середовищі до і після
поведінки, яку треба дослідити. Заходи, що мають впливати на цільову поведінку,
підбирають індивідуально. Основні етапи прикладного
аналізу поведінки: аналіз та опис поведінки певної особи; знаходження чинників
в навколишньому середовищі, які впливають на її поведінку (викликають і
підсилюють, або послаблюють її); визначення алгоритму керування цими чинниками
(заохочення правильних дій і ослаблення поведінки за неправильних дій, використання
системи підкріплень); визначення програми корекції проблемної поведінки (у
тому числі таких проявів, як ехолалії, самоагресії тощо), або навчання певним
навичкам; постійне відстеження ефективності створеної програми та можливість
оперативно змінювати методи впливу на поведінку дитини. Розрізняють
позитивне і негативне підкріплення. Так, позитивне (positive reinforcement) – це подання стимулу, що зумовлює позитивно забарвлену емоційну
реакцію, а негативне (negative reinforcement) – вилучення стимулу,
який спричинює негативно забарвлену емоційну реакцію. Обидва види підкріплень
сприяють посиленню певних поведінкових реакцій. Негативне підкріплення у
прикладному аналізі поведінки не використовують.
Терапія
за Поведінковим пакетом базується на чинниках і наслідках, при цьому основною
відмінністю Поведінкового пакету є орієнтир на те, що зміна наслідків
кардинально впливає на продуктивність поведінки.
Поведінкова
терапія вважається ефективною:
-
для осіб від народження до 21 року;
-
для відпрацювання широкого спектру цільових навичок та поведінки, в тому числі:
комунікативних, міжособистісних (соціальних),
ігрових навичок; готовність до навчання, формування особистісної
відповідальності (наприклад, побутові навички), саморегулювання, проблеми
поведінки, обмежені нефункційні моделі поведінки, інтересів чи діяльності;
сенсорна й емоційна регуляція.
Стратегія „Розвиток спільної
уваги”
Поняття
„спільна увага” застосовують тоді, коли дві людини одночасно зосереджуються на
одному об’єкті або діяльності, або один на одному. Обмін діями (певна
діалоговість) є фундаментальною (базовою) властивістю в галузі комунікації і
соціальної поведінки, але у дітей з аутизмом ця здатність не розвивається
автоматично. Механізм спільної уваги діє з 9-ти місячного віку і свідчить, що обидві людини дивляться на той
самий предмет, і, значить, сприймають один і той самий предмет. Розвиток
спільної уваги у дітей - аутиків сприятливо позначається на становленні
комунікативних та навчальних умінь, здатності до міжособистісних контактів.
Способи розвитку спільної уваги – через жести, затримку підказки, міміку
тощо. Особливо зростає ефект від цього напряму розвитку, коли педагоги і батьки
об’єднують зусилля, так як домашні умови надають додаткові і широкі можливості
для розповсюдження здатності до спільної уваги, над якою працюють фахівці.
Спільна уваги може бути сформована протягом короткого періоду часу, і більшість
дітей з аутизмом здатні оволодіти цим вмінням.
Стратегія „Моделювання”
Моделювання
(імітаційне або ситуаційне моделювання) – це метод, зміст якого – створення
моделі, які описують процеси так, як вони проходили б у дійсності. Таку модель
можна «програти» в часі як для одного випробування, так і для більшої
чисельності. Моделювання є цінним засобом розвитку практичних умінь і навичок і
може бути віднесений до групи практичних методів. Завдяки цьому методу можна
навчити дітей такій важливій здатності в процесах розвитку, як наслідування.
Метод моделювання застосовують для дітей у віці
3-18 років, що сприяє: розвитку важливих моделей поведінки, в тому числі:
комунікативних навичок, вищих когнітивних функцій (пам’ять, увага, психомоторна
координація, мовлення), а також – орієнтація, планування і контроль цих
функцій; формуванню здатності до комунікабельності, особистої відповідальності,
ігрових навичок, сенсорного і емоційного регулювання; вирішенню проблем
поведінки.
Безпосереднє
моделювання відбувається, коли дорослий демонструє бажану поведінку у
присутності дитини з аутизмом. Модель може демонструвати дорослий або
одноліток. На противагу цьому, відео моделювання відбувається тоді, коли людина
демонструє цільову поведінку, яку було попередньо записано.
Натуралістичні (природні)
стратегії навчання
Натуралістичні методи – це спонтанне,
індивідуальне навчання з використанням навколишнього середовища, що
відбувається, коли дитина і дорослий безпосередньо взаємодіють.
Головна мета цих методів – оволодіння і практичне
застосування нових умінь, у тому числі – виконання моделей-команд (наприклад,
„стоп”).
Натуралістичні
методи застосовують на різних заняттях і переходах від одних видів діяльності
до інших. Вони можуть:
– включати в себе порівняно коротку взаємодію між дорослими
і дітьми (протягом усього дня, під час малоструктурованих занять);
– проводити навчання на основі фокусу уваги дитини Концентрованість уваги означає, що утворюється ніби тимчасовий центр (фокус)
всієї психологічної активності людини. (педагоги планують і вишукують можливості для взаємодії з дитиною, щоб
закріпити засвоєні нею знання і навички, враховуючи при цьому інтерес дитини);
– пропонувати допомогу, якщо дитина її потребує (якщо
дитина не відповідає на вербальну підказку педагога, то педагог може надати їй
взірець правильної відповіді і запропонувати дитині повторити його).
Натуралістичні
методи підтримують участь дитини в розмові і слугують моделями застосування
навичок в контексті різних ситуації. Інтерес дитини в натуралістичних методах
використовують як безпосереднє природне заохочення, мотиваційну опору.
Натуралістичні
стратегії навчання ефективні для дітей від народження до 9 років і позитивно
впливають на розвиток цільових навичок і поведінку, включаючи передусім комунікативні
та ігрові навички.
Стратегія „Навчання з однолітками”
Методи навчання за допомогою однолітків засновані на залученні однолітків
для сприяння навчанню дітей з аутизмом. Існує багато різних методів навчання за
допомогою однолітків, але є три найпоширеніші:
Модель. Однолітка дитини спочатку навчають
тому, як демонструвати навичку або елемент повсякденного режиму іншій дитині.
Помічник. Однолітка навчають конкретним шляхам
надання допомоги іншій дитині, при цьому важливо слідкувати за тим, щоб
однолітки надавали дитині саме стільки допомоги, скільки її фактично потрібно, чітко
окреслити параметри такої допомоги.
Похвала і заохочення. Однолітка навчають, як
підтримувати позитивну поведінку дитини або сприяти їй.
При
використанні методів навчання за допомогою однолітків необхідно враховувати кілька
міркувань. До них відносяться:
-
включати в процес різних однолітків; не слід постійно покладатися на одних і
тих самих дітей;
-
переконатися, що однолітки не відносяться до дитини як до нездатної або
невмілої, мають позитивний настрій щодо неї;
-
інструктуючи однолітків про їх роль помічників, необхідно підкреслити сильні
аспекти дитини;
-
цінувати внесок однолітків. Обов’язково дякувати їм (якось нагороджувати їх) за
їх допомогу;
-
допомагати одноліткам в наданні ними допомоги; спонукати їх до необхідності
наполегливо намагатися залучати до роботи інших дітей.
Слід
зазначити, що спілкування з однолітками має розвивальних ефект не за будь-яких
умов, а тільки тоді, коли за ним стоїть продумане дорослими планування.
Необхідно створити умови для спілкування однолітків (однолітка) з аутичною дитиню, продумати види
діяльності, якими вони будуть займатися, навчити їх, як привертати увагу дитини
з аутизмом, як надавати їй допомогу, як вчити її спільно грати і навчатися.
Вважається,
що навчання з однолітками ефективно для дітей з аутизмом від 3 до 14 років в
плані розвитку комунікації, навичок міжособистісного спілкування, здатності
ділитися, грати, продуктивно взаємодіяти з однолітками у школі, у природному
середовищі тощо.
Стратегія „Навчання базовим реакціям”
Стратегія
Навчання базовим реакціям (PRT) має багато спільного з натуралістичними стратегіями навчання:
природне середовище навчання і створення ситуацій, в якій особа з аутизмом буде
замотивована, щоб вчитися.
Педагоги
створюють ігрове середовище, в межах якого навчають дитину таким опорним
реакціям, як: ініціатива, черговість, уміння оперувати численними сигналами,
комунікативні навички, самокерування. Особлива роль надається дитині, яку вчать
робити вибір, що й визначає хід взаємодії фахівця з нею. Велика увага
приділяється також батькам як найдієвішим помічникам у справі розвитку дитини.
Метод
Навчання базовим реакцій спеціально призначений для підвищення мотивації дитини
до участі в процесі навчання новим навичкам. В межах стратегії Навчання
використовують такі підходи, як:
-
чіткі інструкції та запитання дорослого;
- вибір стимулів, здійснений самою дитиною (на
основі варіантів вибору, запропонованих дорослим);
- спирання на попередньо засвоєні навички;
- безпосередня підтримка, якою є обраний дитиною
предмет (вид діяльності);
- обмін ролями, що збагачує і
розвиває взаємодію.
Цей
метод є одночасно і структурованим, і гнучким, що дає змогу фахівцю орієнтуватися
на процес, який відбувається у даний момент і впливати на нього.
Навчання
базовим реакціям є ефективним для дітей віком 3-9 років і пов'язано зі
сприятливими результатами щодо розвитку цільових навичок і моделей поведінки, в
тому числі: комунікативних, соціальних та ігрових навичок.
Структуроване навчання з опорою на візуальну підтримку (елементи TEACCH)
ТЕАССН – це комплексна програма допомоги
людям з розладами аутичного спектра, спрямована на досягнення ними максимально
високого ступеню самостійності та інтеграції у суспільство. За цього підходу,
підтримку й допомогу особам з аутизмом надають у сферах, які особливо значущі
для самостійного та наповненого сенсом життя: комунікації, соціальної
компетенції, життєво-практичних навичок, трудової діяльності, поведінки у
вільний час тощо.
Програма є сукупністю вправ і рекомендацій,
розподілених за 9 розділами, які охоплюють важливі сфери розвитку, а саме –
імітацію, сприймання, загальну моторику, дрібну моторику, координацію руки й
ока, пізнавальну діяльність, мовлення, самообслуговування, соціальні стосунки. Усі
вправи в межах кожної сфери сприяння розвитку згруповано відповідно за рівнями
розвитку. Головні ідеї ТЕАССН як інтеграційної
педагогічної концепції: візуальна підтримка, поступовість і прагнення до
детального передбачення, яке досягають завдяки так званій структуризації, що
охоплює параметри простору, часу та діяльності дитини.
Програму застосовують з дошкільного віку
до зрілості. Шкільна програма пропонує індивідуальний курс навчання, орієнтований
на розвиток навичок, які відповідають віку дитини, в чітко структурованих
умовах навчання.
Стратегія „Керування власною
поведінкою”
Найпоширеніша і найефективніша техніка, яку використовують щодо
стратегії Керування власною поведінкою – це відстеження поведінки і запис даних
власноруч самою особою. Мета стратегії – навчити особу з аутизмом самостійно
регулювати свою поведінку і діяти відповідним чином у різних обставинах: вдома,
у школі, соціальних ситуаціях. За допомогою цих заходів, осіб з розладами
аутичного спектра вчать розрізняти адекватну й неадекватну поведінку, точно
відстежувати, фіксувати (за певною системою), аналізувати свою власну
поведінку, а також – винагороджувати себе за неї відповідним чином. Так,
підліток з аутизмом спостерігає за власними поведінковими проявами (наприклад, підійшов
надто близько до співрозмовника, фіксує їх (ставить відмітку в таблиці, або
перекладає фішку з однієї кишені в іншу), і пізніше – підраховує кількість
реакцій (наприклад, скільки рисок намалював в таблиці, або скільки фішок
виявилося в лівій кишені у кінці розмови). Подібним чином можна спостерігати (і
вести підрахунок) за бажаною поведінкою (наприклад, кількість правильно
вимовлених слів, адекватних звернень до вчителя під час уроку, вирішених
прикладів; тривалість занять на велотренажері тощо). Дана техніка допомагає дитині
не тільки бути більш уважною до власних реакцій і правильно взаємодіяти з навколишніми
людьми, а й в цілому сприяє істотним позитивним змінам в поведінці.
Керування власною поведінкою починається з
навчання виконанню кожного компоненту завдання. Для того, щоб особа з аутизмом
змогла самостійно відслідковувати власну поведінку, мають бути створені такі
умови:
·
чітке усвідомлення особливостей
певної поведінки; Дитина повинна
навчитися розпізнавати потрібну поведінку, а також чинники, які передують цій
поведінці.
·
опрацьовані чіткі критерії розуміння
успіху, адекватності, соціально бажаної поведінки;
·
навчено особу з аутизмом систематичному
методу оцінювання власної продуктивності і тому знаку, який це фіксує;
·
біля дитини має бути учитель , який може
забезпечити надійний зворотний зв’язок щодо правил поведінки і точності запису;
надати підказки (вербальні і невербальні сигнали), щоб дитина могла навчитися
правильному самостійному запису своєї поведінки.
Додатковими компонентами управління власною поведінкою можуть бути: надання
особою з аутизмом самій собі призів і заохочень; вибір відповідного середовища,
що сприяє навчанню, чи обмежує можливості виникнення небажаної поведінки (виконання
певної дії в конкретному середовищі або за визначених умов, наприклад, виконує
завдання з математики тільки за столом, і тільки якщо вимкнені всі телефони,
телевізори і комп’ютер, а колупає в носі тільки у туалеті); допомога близьких
людей у вигляді емоційної підтримки, похвали за самостійне виконання завдань,
послідовне надання заохочень у разі досягнення дитиною обраного нею критерію,
паралельне спостереження і відстеження бажаної поведінки, а також поступове
зменшення інструкцій і підказок зі свого боку.
Вважається, що вчити стратегії Керування власною поведінкою ефективно
для дітей від 3 до 18 років.
Стратегія „Соціальні
історії” (відомі також як „історії на основі втручань”) – це написані
від імені дитини короткі оповідання, які в деталях розкривають адекватні
способи дій у складних або незрозумілих для осіб з аутизмом життєвих ситуаціях.
Соціальні історії роблять наочними закладені в соціальних правилах і нормах
очікування інших людей. Слухаючи соціальні історії і розглядаючи ілюстрації до
них, особа з аутизмом накопичує певний запас прийнятних поведінкових зразків,
кожен з яких може бути активізований у разі потреби. Соціальні історії
складаються фахівцями, які працюють з дитиною з аутизмом (або її батьками)
індивідуально, спеціально для неї і можуть стосуватися речей, якими дитина
цікавиться.
Особа
з аутизмом слухає і «читає» історію один раз на день; коли у неї розвивається
навичка, описана в соціальній історії, можна поступово зменшувати її
застосування. Це можна зробити, зменшивши кількість разів на тиждень, коли
історія читається, а потім нагадувати про історію тільки раз на місяць або за
потребою. Інший спосіб зменшення застосування – переписувати історію, поступово
прибираючи з неї директивні пропозиції.
Доцільність
використання соціальних історій – для дітей і підлітків (від 6 до 14 років), що
позитивно позначається на здатності адекватно поводити себе в соціальних
ситуаціях, формуванні основ саморегуляції, навичок міжособистісного
спілкування, розуміння себе та інших, вирішенні актуальних проблем та
конфліктів, освоєння нового розпорядку дня, порядку видів роботи на уроці тощо.
Методика „Ігровий час” (DIR/Floortime)
Методика
базується на так званій розвивальній моделі DIR, структурними компонентами якої
є три базові поняття: еволюційність, індивідуальність дитини і взаємини з нею.
Головна
ідея методики полягає в тому, що основу для навчання дитини формує обмін емоційними
сигналами; тому важливим є набуття батьками і вчителями здатності викликати
емоцію навіть у тих учнів, які справляють враження повністю відсторонених і
неконтактних.
Така
характеристика методики, як еволюційність виявляється в опорі на шість стадій,
які дитина в онтогенезі проходить у своєму розвитку:
ü інтерес до світу (у нормі орієнтовно – до 3 місяців);
ü прихильність (до 9 місяців);
ü двостороння комунікація (до 9 місяців);
ü усвідомлення себе (до 1,5 років);
ü емоційні ідеї як здатність розуміти емоції і адекватно реагувати на
них (до 2,5 років);
ü емоційне мислення як контекстне усвідомлення настроїв, емоційних
підтекстів (до 4 років).
Йдеться
про те, що різнобічні емоційні контакти впливають на мобілізацію та координацію
почуттів і моторних моделей, що поступово закладає підґрунтя ранніх форми
спілкування і мисленнєвих процесів.
Діти
з аутизмом не проходять всі стадії, а зупиняють свій розвиток в одній з них.
Таким дітям потрібно допомогти пройти через всі стадії; в цьому може допомогти
методика «Ігровий час». Прийти до двосторонньої комунікації можна в тому
випадку, коли дитина буде реагувати на дії, що здійснюються фахівцем або батьками.
При цьому дорослий виступає в ролі помічника дитини, а сама дитина стає
головною, що дозволяє їй розвиватися як особистості. Дорослий у грі розвиває
ідеї, які пропонує дитина, демонструє відсутність свого розуміння її і цим
спонукає дитину пояснювати правила гри. Методика не потребує багатогодинних
занять і може здійснюватися спеціально навченими батьками.
Комунікативна система обміну зображеннями PECS
Метою
системи PECS є спонукання дитини спонтанно почати комунікативну взаємодію.
Обов’язковою умовою успішного
впливу на розвиток дитини з аутизмом є послідовна
робота фахівців з родиною як системою і
активне залучення батьків до роботи з дитини.
Зважаючи на міжнародний досвід успішної
взаємодії з дітьми з аутизмом, для них має бути організовано найсприятливіші способи подання інформації,
передусім: структуроване навчання та візуальна підтримка, за необхідності –
допоміжна альтернативна комунікація. Відомі підходи мають бути адаптовані для
певної дитини і максимально впровадженні в усі сфери її життєдіяльності.
Насамкінець хотілося
б зазначити головне. У пошуках ефективної допомоги дітям з аутизмом напрацьовано численні
технології.
Так,
наприклад, частіше за все визначають такі три групи:
- науково
доведені методи (куди завжди потрапляє, наприклад, АВА);
- методи,
ефективність яких не визначено
(і там можна зустріти музичну-, ігрову- та
холдінг- терапії) ;
- методи,
які визнані неефективними (наприклад, медикаментозні методи, хелірування,
психоаналіз).
На практиці ключову роль відіграє людський чинник,
адже працює (по великому рахунку) не „метод”, а конкретна людина як носій того
чи іншого методу.
Немає коментарів:
Дописати коментар