1. Адаптація змісту навчального матеріалу відносно пізнавальних здібностей. Спрощення структури знань і практичних дій.
2. Наочність. Зловживання предметною наочністю
спонукає до розвитку в учнів споглядання затримки розвитку мислення.
Використання різноманітних видів наочності ( натуральні предмети, умовно -
об*ємні посібники: схематичні, символічні) дозволяють вирішувати на уроках
різні дидактичні та корекційні завдання.
3. Уповільненість процесу навчання. Учням більш
повільно пояснюється навчальний матеріал, експонується більша кількість кадрів
при демонстрації екранних зображень, вони довше розглядають картинки. Між
питанням і відповіддю встановлювати більшу паузу, учням відводити більше часу
для виконання практичних завдань.
4. Повторювання в навчанні та вихованні. При
поясненні нового матеріалу багаторазово повторювати одні й ті ж знання, перед
вивченням нового - відновлювати раніше
вивчене. В процесі відновлення вивченого уточнювати й корегувати неправильно
засвоєні знання і прийоми дій, приводити в систему окремі факти і поняття,
засвоєні учнями в різний період.
5. Поступово залучати учня до діяльності,
спрямованої на накопичення пізнавальних можливостей, до самостійної роботи при
виконанні різноманітних навчальних завдань, отриманих завдяки скороченню
допомоги з боку вчителя, переходу від максимально - роздріблених дій до
цілісних, від наочності до мовного узагальнення, набираючи швидкості виконання
окремих видів учбової роботи – читання, письма, підрахунку, ручних операцій.
6. Індивідуальний і диференційований підхід до
учнів. Корекційну роботу необхідно вести, долаючи не тільки загальний
недорозвиток , а й розповсюджуючи її на всю особистість, адресуючи до окремих
недоліків шляхом вибіркового використання корекційних засобів відповідно до
природи подолання дефекту.
У
кожному класі немало учнів, яких об*єднують єдині типологічні особливості ,
різко відрізняючи їх від інших учнів класу . В такому разі застосувати
диференційований підхід.
7. Праця як засіб корекції. Спеціальний підбір
завдань, дозування і регламентація
трудових зусиль, уточнення та розширення уявлень про навколишнє
середовище, розвиток функцій , аналізаторів та рухових навичок.
8. Гра як засіб корекції. Гра стимулює психічну та
фізичну активність загальмованих дітей, врівноважує розгальмованих , долає
замкнутість, виправляє недоліки мови , мислення, моторики:
Рухливі ігри проводити з
корекції моторних порушень. Дидактичні – для корекції
розвитку пізнавальної діяльності. Сюжетно – рольові
спонукають коригуванню навичок узгодження особистих дій учня з діями колективу, гальмують тих, котрі
недоречно суперечать створеній ситуації.
9. Оздоровлення та лікування. В систему з
корекційно – виховної роботи з розумово відсталими учнями входять також заходи
з оздоровлення, профілактики й лікування.
10. Охоронно – педагогічний режим. Догляд за
станом здоров*я учнів, санітарно – попереджувальні й поточні спостереження ,
дотримання психологічних вимог відносно
умов життя , навчання та праці. Консультації лікарів , санітарно –
освітня робота серед персоналу.
11. Суспільно корисна діяльність. Успішне
виконання посильних корисних справ підвищує авторитет учня, на свій погляд,
вселяє віру в себе.
Газета ,,Джерело”,
серпень 2004 року. Людмила Федорченко
Завкабінету соціального захисту
дитинства
та корекційної педагогіки
Немає коментарів:
Дописати коментар